Озеро Лох-Несс (Loch Ness) - водойма, розташована на півночі Великобританії, в Шотландії, площею 56 кв.км, довжиною 39 км, максимальна глибина доходить до 230-ти метрів. Є складовою частиною Каледонського каналу. У Лох-Несс передбачається існування великої тварини "Нессі", що нагадує викопного ящура (або, що вірогідніше - групи таких тварин). За твердженням місцевої влади, з часу спорудження дороги, що проходить по березі озера з 1933 року, люди бачили "лохнеське чудовисько" більше 4000 разів (першим наглядом у ХХ столітті вважається опис власників готелю подружжя Маккей). У 1937 році очевидці вперше спостерігали "дитинча Нессі ". Існують сотні документованих свідчень очевидців, десятки фотографій різної міри достовірності, підводні зйомки і записи ехолотів на яких проглядаються повністю або частково один, іноді трохи, плаваючих ящерів з довгими шиями. Зафіксовано і велика кількість підробок. Однією з найбільш достовірних зображень чудовиська можна назвати кінофільм, зроблений з повітря в 1966 році фахівцем британських ВПС Тімом Дінсдейлом, на якому видно як у воді пливе величезна тварина. Експерти ВПС Великобританії за аерофотозйомкою підтвердили, що рухаючийся у водах Лох-Несса об'єкт насправді не є рухомим макетом, а нагадує із себе живу істоту. Найімовірніше, район озера є в якійсь мірі типовою аномальною зоною, де крім "Нессі" спостерігаються і інші аномальні явища і об'єкти. Найбільшу популярність у зв'язку з цим отримали неодноразові спостереження НЛО у формі "праски" в 1971 році. Проводилися і проводяться численні підводні експедиції з використанням найсучаснішої техніки і навчених дельфінів з метою фіксації (і навіть упіймання) Нессі або її дитинча. Влітку 1992 року вперше гідролокатором був прочесаний весь обсяг озера, і дослідники під
керівництвом доктора Дж.Макендрюса зуміли виявити у воді щонайменше 5 великих живих істот, які, на їхню думку, є гігантськими динозаврами, якимось чином зберігшихся до наших днів. Цієї ж думки дотримується і Я. Бузер, що виконував фотографування Нессі за допомогою лазерної апаратури і стверджує, що досліджуваний ним підводний ящір "Надзвичайно розумний". У 1969 році для пошуків чудовиськ безуспішно намагалися використовувати підводний човен "Пісіз" з сонарним екраном, потім - підводний човен "Вайперфіш", з 1995 року в дослідженнях бере участь невеликий підводний човен "Машина часу".
У лютому 1997 року під час патрулювання озера з допомогою глибоководних сонарів, як офіційно оголосив офіцер шотландської берегової охорони Джордж Едвардс, на дні озера була виявлена ущелина значних розмірів. Ширина виявленої печери - близько 9 метрів, максимальна глибина печери - 252 метри (глибину дна в цьому місці і саме це місце офіцер з метою секретності не повідомив) [Повідомлення ИТАР-ТАСС від 19.02.1997]. У такому просторому підводному будинку, на думку прихильників існування Нессі, ціла зграя гігантських тварин цілком змогла б довгий час ховатися від настирливих пошуковиків. Серед найближчих планів Едвардса - дізнатися, чи не  представляє з себе знайдене поглиблення підводний тунель, що сполучає Лох-Несс з сусідніми озерами або з морем. Для цього біля входу в дірку буде випущена добра порція нетоксичних фарбувальних речовин, окремі молекули яких потім спробують виявити поза цією водоймою ... На жаль, вивчення озера і пошук чудовиська в цьому озері з наукової проблеми давно вже перетворилося на чисто комерційне заняття, фактично навколо Лох-Несса та імені Нессі існує ціла розгалужена інфраструктура туристичного бізнесу, абсолютно не зацікавленого в остаточному вирішенні більшості таємничих явищ, що відбуваються в озері. Щорічно цей район відвідує півмільйона туристів, охочих особисто спробувати побачити Нессі, з них 300 тисяч відвідують офіційний музей лохнесського чудовиська в селі Драмнадрочіт. Всього за рік туристичний бізнес приносить дохід до 25 млн. фунтів стерлінгів, перетворивши справжніх "Чудовиськ" бізнесу на мільйонерів, а власника музею Ронні Бремнер - просто в мультимільйонера. Для створення ажіотажу навколо Лох-Несса і процвітання своєї справи місцеві ділки неодноразово йшли на прямі фальсифікацію та підробку фотозображень, що звичайно ж не сприяє підвищенню довіри до розповідів очевидців та іншої інформації (так, наприклад, цілих 60 років вважалася справжньою зроблена хірургом Робертом Уілпсон 14 квітня 1934 малюнок великого чудовиська, поки сам автор перед смертю не зізнався в підробці). Навіть сам термін "Лохнеське чудовисько" був придуманий Місцевим редактором газети Еваном Баррон. Очевидно. Мета підвищення ажіотажного інтересу переслідує і прем'єра в Лондоні на початку 1996 року художнього фільму "Лох-Несс".