Світогляд .......
Меню сайту

Категорії розділу

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 100

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Реклама

Новини

Пошук

Реклама

Архів записів

Друзі сайту
Таємниці світу

Хмарка тегів

Вітаю Вас, Гість · RSS 29.03.2024, 11:36

Головна » 2010 » Березень » 14 » СЕНСАЦІЙНА ТЕОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ ЗА ЕДГАРДОМ КЕЙСІ
18:29
СЕНСАЦІЙНА ТЕОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ ЗА ЕДГАРДОМ КЕЙСІ
                                                           

                         СЕНСАЦІЙНА ТЕОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ ЗА ЕДГАРДОМ КЕЙСІ

Буде породжена безліч дітей, що розбираються в електроніці й атомній енергії так само добре, як й в інших видах енергії. З них виростуть учені й інженери нового покоління, у чиїх руках буде сила, достатня для знищення цивілізації, якщо ми не навчимося жити відповідно до законів духу.

                                                                          Эдгар Кейси

    Інша точка зору на це питання прийшла до нас із духовних одкровень, даних у першій половині XX сторіччя Эдгару Кейси. Він жив з 1877 по 1945 роки; виріс на фермі неподалік від Хопкинсвилля, штат Кентуккі, женився, став фотографом й один раз втратив голос. У зміненому стані свідомості він одержав інструкції про те, як упоратися зі своєю проблемою. Перші духовні одкровення (називані їм «читання») виявилися несподіванкою для всіх, включаючи самого Кейси, і привели до того, що він став одним з найбільш відомих медіумів в історії. Передана ним інформація максимально точна й докладно описана.

Походження рас: єдність у розмаїтості

Біблія говорить нам, що всі ми беремо свій початок від першої людської пари – Адама й Еви. Традиційна біблійна хронологія відносить існування цієї пари до 4004 року до н.е. Передбачається, що небагато пізніше три сини Ноя розділили людство на раси, відомі нам сьогодні. Однак останні генетичні дослідження показують, що походження всіх живучих у цей час людських істот сходить у минуле до одної-єдиної жінки.

«Митохондриальная Ева» (ME), приблизно, жила в Африці близько 200 000 років тому. Чи значить це, що біблійна історія, представлена в Книзі Буття, – усього лише алегорія? І, якщо людство походить від єдиної матері, чому ми розділені на  несхожі расові групи? І, крім того, з ким перша жінка з’єдналася для зачаття?

Учені висувають різні, в основному суперечні один одному теорії, включаючи відкриття «Y-хромосомного Адама», що, здається, з’явився на кілька тисяч років пізніше, ніж його партнерка, ME. Остаточно заплутали справа останні аналізи древньої ДНК, узятої з кісток, що жив 60 000 років тому мешканця Австралії, які не виявили ніякого зв’язку з ME.

На щастя для нас, історія людства, в читаннях Эдгара Кейси, не тільки співвідноситься з біблійною історією, але й може внести ясність у несумісні наукові факти. Однак, щоб пояснити розходження (і єдність) людських рас, нам варто звернутися до початку створення.

На початок: що про це говорить Біблія?

Більшість біблійних шкіл згодні з тим, що Книга Буття знайомить нас із двома різними історіями створення. Перша, з якої починається Біблія, говорить про створення світу протягом шести днів множинним Богом. На шостий день першої історії створення світу була створена людина: «И сказав Бог: створимо людину по образі Нашому, по подобі Нашому; …І створив Бог людини по образі Своєму, по образі Божім створив його; чоловіка й жінку створив їх». (Буття 1:26-27).

Друга  історія створення світу починається із глави 2 Буття й розповідає нам знайому історію Адама й Еви в саду Едему. За цією версією Адам був створений з «пороху земного» не множинним Богом, як у попередньому створенні світу, а персоналізованим «Господом Богом» (Буття 2:7).

Дуга висхідної й спадної еволюції

Відповідно до читань Кейси, дві ці, на перший погляд суперечні один одному історії включені в Біблію не без причини. Разом вони складаються в незвичайно стислий опис усього створення світу в цілому, що почались багато мільярдів років тому й тривають донині. Читання описують духовну й фізичну інволюцію, що переходить в еволюційне сходження до стану єдності з Батьком (Кейси, Читання 3003-1). Як говорять читання: «Всі вібрації в світі їхнього втілення в матерію в остаточному підсумку повинні пройти крізь стадії еволюції й звільнення від матерії, прогресуючи для цього як у своїх еманаціях, так й у своєму сходженні. Це формує цикл, або коло, або дугу, які є сукупністю всіх можливих впливів у динаміку людського досвіду» (Читання 699-1).

На протязі всієї дуги розташовуються ключові поворотні крапки, що роблять зміни в духовних і фізичних тілах представників людської раси. У теософії ці крапки співвідносяться з «сімома кореневими расами», які в книзі («Історія душі» Эдгара Кейсі) думає відповідними «семи стадіям людського розвитку» по Кейсі (Читання 281-25). Термін «коренева раса» фактично згадується лише в трьох читаннях. Одне з одкровень говорить, що наступний еволюційний крок для людства — п’ята коренева раса — буде зроблена одночасно з відкриттям «Архівів Атлантів» (Читання 5748-6). Обоє одкровення — і це, і 5750-1 — дозволяють затверджувати, що відкриття «Архівів» і співпадаюче з ним виникнення п’ятої раси можуть бути вже досить близькі!

Четверта коренева раса й п’яті Адам й Єва

Це було перше одкровення Кейсі, де говорилося про джерело кореневих рас, про етап, що він також зіставив із другою історією створення світу в Книзі Буття (Читання 364-7). Коли формування тіл для людей четвертої кореневої раси було закінчено, Дух Христа втілився в Адама й Єву в п’ятьох різних расах й у п’ятьох різних географічних зонах Землі одночасно. Червона раса втілилася в Атлантиді (і Північній Америці), серед третьої кореневої раси  атлантів. Біла раса втілилася біля гори Арарат, у Карпатах й в Ірані.

Інші три раси втілилися в районі пустелі Гобі в Китаї (жовта), в африканському Судані і Єгипті (чорна) і в районі Анд у Південній Америці (коричнева) (Читання 364-13). Примітно: Кейсі підкреслив, що кольори шкіри не були важливою відмінністю  для цих п’яти груп. «Тому що Він створив всі народи землі однієї крові» (Читання 3976-24 і Діяння 17:26). Єдність всіх рас

Кейсі вказав, що після утворення п’яти рас відбувалися їхні численні змішання. Крім того, його одкровення, очевидно, підтверджують недавні відкриття вчених, що стосуються значимості впливу навколишнього середовища на кількість находящогося в шкірі кольоро продукуючого  пігменту мелатоніна.

«Був би сніг пристановищем для чорних? Або сонце – місцем для білих? Або ж пустеля або гори – для однієї із цих рас? Існували певні принципи, що обумовили виникнення подібних розходжень, що пізніше виявилися в зовнішніх ознаках через шкіру або пігмент, що втримується в ній,» (Одкровення 364-9).

Чи була Мітохондріальна Єва атлантом?

Якщо ME, як думають, жила близько 200 000 років до н.е.,  чи могла вона бути одним з атлантів — ще не розділеною душею Ліліт? Відповідно до одкровень, споконвічно жіночий початок домінувало, що могло послужити причиною того, що спроектоване людське тіло мало винятково жіночі характеристики. Якщо це було так, стає зрозумілим, чому в нашому генетичному ланцюзі Y-хромосомний Адам міг з’явитися пізніше; згідно Кейси, поділ по половій ознаці відбулося також у більше пізній період. Але що можна сказати про 60 000-літньої австралійський ДНК, що не може бути пов’язана з ME?

Кейсі говорить, що в період розвитку кожної нової кореневої раси попередня не зникала миттєво. Учені наочно показують це на прикладі співіснування неандертальців і кроманьйонців.

Чи продовжуємо ми еволюціонувати?

Таким образом, Кейси підтвердив, що ми перебуваємо на висхідній, або більше одухотвореній частині еволюційної дуги й що цей напрямок визначається нашим вибором. Ми еволюціонуємо крізь «страждання, терпіння й розуміння», як показує нам приклад Христа через його численні інкарнації від Адама до Ісуса (Читання 5749-14). Як часто затверджують одкровення Кейси: «Дух є життя; розум є будівельник; фізичне є результат» (Одкровення 349-4).

Життя, безумовно, еволюціонує. Навіть незначні зміни в погоді можуть вплинути на навколишнє середовище й підтримувані нею форми життя, у тому числі й людську. Крім того, сучасна наука говорить нам, що еволюція протікає зовсім не так, як нас у свій час учили, – гени здатні змінюватися непередбачено, приводячи до швидкого розвитку форм, появи яких ми не могли навіть припускати. Відкриття сучасних учених досить близькі до одному з тез древніх навчань – містичній гармонійній рівновазі, – особливо стосовно масових видових мутацій, що способствовали розвитку людства.

З мудрих містичних навчань ми знаємо, наприклад, про прихід і відхід «життєвих потоків», або «життєвих хвиль». Безліч пророків декількох останніх сторіч використали терміни коренева раса або кореневий рід для опису фундаментального генофонду, що становить основу людської раси. Суть же полягає в тім, що сім кореневих рас (життєвих потоків) необхідні для того, щоб забезпечити душу достатніми можливостями для розвитку її потенціалу й удосконалювання людської форми до рівня, на якому вона зможе знову звернутися до свого Джерела. Більше того, передбачається, що кожна коренева раса в процесі свого розвитку викликає періоди глобальної реорганізації, що сприяють розвитку й змінам планети в цілому.

Одним з авторів подібних одкровень була Олена Петрівна Блаватська, засновник Теософського Суспільства – організації, присвяченої релігійним, духовним і соціальним пошуками, заснованої в 1875 році й існуючої до наших днів.

Перша коренева раса: Ефірна, формування —18 мільйонів років тому (втілення духу в матерію).

Друга коренева раса: Гіпербореї, формування — 8 мільйонів років тому (ранні фізичні форми й полові розходження; зосередження — Арктика й північна кліматична зона).

Третя коренева раса: Лемурійці , формування — мільйон років тому (повний розквіт полових і національних груп, прояв темних кольорів шкіри, переміщення в південні регіони, до Індійського й Тихого океанів).

Четверта коренева раса: Атланти, формування — 85 000 років до н.е. (землі, що нині лежать на дні Атлантичного океану, Азорські острова; прабатьки сучасних типів тіл, приблизно першого Адама).

П’ята  коренева раса: Арії, початок формування — 10 000 років до н.е.; період правополушарних мегалітичних культур — від 10 000 до 3000 років до н.е., період лівополушарних сучасних культур — від 3000 років до н.е. до дійсного моменту (свідомість розділяється на два «полушарных» типи — східний і західний, — у даний момент знову поєднуються, глобальний стрибок в удосконалюванні виду).

Шоста коренева раса: Споконвічно безіменна, зараз називана Авроріанами, початок формування — 2400-3000 р. н.е. (зосередження — Північна Америка і Європа, об’єднання всіх глобальних принципів у єдину планетарну свідомість).

Сьома коренева раса: Ще не названа, формування — з 7000 по 8000 рік н.е. (централізація — Південна Америка, відхід від необхідності існування земних систем знання й навчання, імовірно, ефірна по своїй природі й володіюча різних способах відтворення й розвитку).

Зізнайтеся, що це так: підручники, повсюдно використовувані сучасними навчальними закладами, на сьогодні по більшій частині безнадійно застаріли, особливо в питаннях, що стосуються нашого первісного минулого й можливого майбутнього. Сучасні вчені й справді переводять стрілки на годинниках історії, вибудовуючи в ході цього процесу хронологію й історичні сценарії, які істотно відрізняються від засвоєних нами колись. Нові відкриття відбуваються настільки стрімко, що навіть самі блискучі розуми ледь поспівають рухатися в ногу згодом, не говорячи вже про ієрархії утворення й науки, покликаної оберігати «прийнятне» знання.

От приклад: результати радіовуглеводного аналізу, що визначив вік індійських поселень епохи палеоліту в Америці, визнані помилковими. Ці стоянки в дійсності можуть виявитися на сотні тисяч років старше, ніж передбачалося раніше. Останній льодовиковий період на нашій планеті не був періодом довгого й глибокого заледеніння, а потім поступового танення. Новітні дослідження показують, що погодні умови в цей період коливалися від экстримально жарких і вологих до экстримально холодних, сухий і вітряних; при цьому час переходу від однієї кліматичної ситуації до іншої становило всього лише від трьох до дванадцяти років, не більше.

Найбільш пізні дослідження показують, що тип людського тіла, яким ми наділені сьогодні, не є продуктом еволюційного розвитку форм ранніх першогуманоїдів. Виявляється, наші кроманьонський предок-чоловіка був ростом близько 190 см, а жінки були приблизно їм по плече.

Кроманьйонці мали тіла із гладким шкірним покривом, були товариські, розумні й надзвичайно креативні. Один з їхніх винаходів – швейна голка з отвором для нитки, що вони використали для пошиття одягу, що складалася з декоративних тунік, гетер, плащів з каптурами, сорочок з коміром і манжетами на рукавах, черевик і мокасин. Більшість своїх жител вони мали у своєму розпорядженні фасад на південь, щоб використати переваги сонячного тепла, підлоги мистецьки викладали кам’яними плитками – вони були міцну й сухими; їжу цілий рік зберігали в холодних льохах. Харчування кроманьйонців було настільки здоровим, що й нам було б непогано взяти з них у цьому приклад; вони самі створювали зручні знаряддя праці; свій життєвий простір намагалися організувати з максимальною користю; згодом вони стали користуватися човнами для більше ефективного рибного лову.

Печерний наскальний живопис цих людей здатний скорити кожного, кому пощастило неї побачити, – особливо зображення, недавно виявлені у Франції в печерах неподалік від Комб д’арк, що приблизно на 260 миль південніше Парижа. На стінах цих приголомшливих скельних галерей зображені фігури напів людей – напів тварин і вимерлих європейських родичів африканських звірів. Це підтверджує як теорію про існування в минулому перешийка між двома континентами, так і те, що все населення Землі, можливо, і справді бере початок від однієї групи першопрохідників, що ніколи вийшли з Африки.

Проте нам невідомо, як це відбулося – яким образом людство пройшло шлях від буквально голих мавп до людей, що зуміли прийти на своєму шляху до ключового «прориву» – спонтанному розвитку цивілізації. Дотепер ця ланка в найбільшій із всіх історій, які могла б повідати нам еволюція, залишається втраченим. Цього ми не знаємо. Можливо, насіння нашого життя принесли із зірок або з інших планет; можливо, ми були сконструйовані й створені богоподібною расою, щоб служити для них робочими бджолами. Можливо, ми самі були душами, що перебувають у духовному просторі й брали участь у формуванні тіл, які здатні існувати на Землі й у які нам же стояло вселитися, щоб зійти з духовного миру в матеріальний як творців Творця, активних учасників того, що в езотеричних традиціях відомо як «людський експеримент». Людська форма, таким чином, визначається як посередник у процесі трансформації, тобто система, достатня для очищення сил душі, у той час як сама душа служить розпорядником у невпинному розгортанні утвору.

Можливо, ми ніколи не довідаємося, чи не так це насправді, але ми можемо розглянути й деякі інші ключі, що інтригують, до загадки нашого походження, не менш коштовні, чим те, що пропонує нам наука.

http://esc.lviv.ua/?p=76#more-76

Категорія: Секрети світу | Переглядів: 3518 | Додав: vodafon | Теги: ТЕОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
dth="100%" cellspacing="1" cellpadding="2" class="commTable">
Імя *:
Email:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024